А осінь жебракує за вікном,
Останнє листя опадає з вишні,
Сніжинки, як метелики принишклі,
Вкривають землю срібним волокном.
Зобачивши царицю крижану,
Жебрачка розсипається на порох,
А горобці голодні б’ють на сполох
І марно кличуть лагідну весну.
Потроху виморожує зима
Всі почуття в спустошеному серці,
Пелюстками у штучній бутоньєрці
Застигли обнадійливі слова.
На люстро перетворюється став,
Хоч береги в осінній позолоті,
Там хтось прегарний в ніжному фокстроті
Мій стан до себе міцно притискав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2016
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)