Стисла руки під темною шаллю…
«Ти чому сьогодні бліда?»
- та тому, що терпкою печаллю
напоїла його до п’яна .
Як забути? Він вийшов хитаючись,
І скривились від муки уста.
Я побігла, перил не торкаючись,
І побігла за ним не спроста.
Задихаючись крикнула : «Жарти
Все, що було. Підеш, я помру»
Посміхнувся мені без ніякого гонору,
І сказав не стоять на вітру.
Сжала руки под тёмной вуалью...
"Отчего ты сегодня бледна?"
- Оттого, что я терпкой печалью
Напоила его допьяна.
Как забуду? Он вышел, шатаясь,
Искривился мучительно рот...
Я сбежала, перил не касаясь,
Я бежала за ним до ворот.
Задыхаясь, я крикнула: "Шутка
Всё, что было. Уйдешь, я умру."
Улыбнулся спокойно и жутко
И сказал мне: "Не стой на ветру".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2016
автор: Анна Яковчук