Стоїть молода жінка на пероні,
Чоловік та діти, її провожають.
Притихли малі діточки заплакані,
-Маму в Італію вони проводжають.
В очах цих дитячих, сум та страх,
Якось так дивно вони перпеплились,
Який же то біль, в заплаканих очах!...
Мати Божа! Ти ж за них заступись!...
Не видержало серце материнське,
І рясним дощем сльози її полились...
Чоловік непослушну сльозу змітає,
А надоїдлива думка голову сверлить:
-Чи повернеться додому? Чи кохає?...
Як без неї нам тепер на світі жить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707534
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.12.2016
автор: dashavsky