твій льон

Вирве  час  колись  мене  із  тебе.
Не  простиш.  І,  може,  проклянеш.
Я  ж  тебе  сховаю  десь  між  ребер,
хоч,  невдовзі  іншу  пригорнеш.

Десь  твоя  душа  цвістиме  льоном,
заростуть  травою  наші  дні.
Відлетять  минулим  передзвоном...
Ти  ж  наза́вжди  ли́шишся  в  мені.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2016
автор: Руслана Лукаш