Недужий грудень прокидався мляво,
Зблідали зорі у досвітнім небі,
Зажевріла край обрію заграва
Під ледь помітний вітровійний шепіт.
Розбризкував із круглих щічок чари
Ранковий місяць вгаслому гарему,
А сонне сонце крізь пір’їсті хмари
Прив’ялим сяйвом глипало на землю.
Усе - в замрії тихій і казковій.
Так миром віяло довкола первозданно,
Що видавалось - небо мармурове
Принесло вісті добрі і жадані.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2016
автор: Оксана Дністран