Село моє, моя велика втіха
В пісному незатишному житті.
Моя надія, схованка від лиха.
Остання гавань на моїй стезі.
Чи ж є що кращого на цілім світі,
Село моє, жаданна сторона?
Твоє п”янке духм”яне розмаїття
Я не віддам за будь-які міста.
Дзвінкі сади, привітливі хатини,
Твій доброзичливий і дружній дух
Дарують серцю кожної хвилини
Бальзам любові до всього довкруг.
Село, село. Моє ти одкровення,
Молитва щира вранішня й нічна.
Мов щедре сонце пристрасть і натхнення
Вливаєш в душу по самі вінця.
Просте життя, ясне і зрозуміле,
Тепло землі, товариша плече,
П”янкі пісні, вируючі весілля...
Живи, твори, Чого тобі іще?
Святе село, довічна моя мрія
Дало мені стрімкого скакуна.
Промчу весь світ і ,певно, вже тоді я
Верну до твого світлого вікна.
1991
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707739
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.12.2016
автор: Юрій Прозрівший