Це боляче - бути не там і не в той самий час,
Коли відбуваються найважливіші події,
Коли хтось інакший для іншої втілює мрії,
Де щастя чиєсь є живим і без зайвих прикрас.
Це сумно - шукати можливості бачити тих,
Чиї імена татуйовані прямо на серці,
Коли за пакунком святково-гучних кілогерців
Їм просто не чутно тих подихів тихих, сумних.
Це просто бездарно - чекати уваги того,
Для кого у світі людей не існує кохання.
Весь час пам'ятати, що кожна хвилина - остання,
Не маючи змоги побачити очі його...
Це просто... Все просто? Та ні, все непросто, повір!
Мені би той голос почути в самісінькій скроні,
Відчути обличчям гарячі та ніжні долоні...
Але ж це примара! Я наче скалічений звір -
Приховую душу, оголену знов до кісток,
Під одягом довгим і тілом спокусливо-ніжним,
Щоб вкотре вже страхом та болем своїм безутішним
Не знищити шлях його власний між вічних зірок.
(23.12.2016)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2016
автор: Мантіхора