А душа таки справді болить.
Пекельним вогнем обпечена,
Виє, стогне, кричить, скавулить,
Розтоптана, понівечена…
Болить щемом глухим і тупим,
Розпирає безвихідь груди.
Постає світ широкий тісним,
Погляд селиться у нікуди.
Гострі пазурі в душу вп’ялись
І шкребуть, затуливши замо́к.
Нігті -наче в долоні вросли,
А у горлі загрузнув клубок…
Вже безвольно звисають руки:
Важка ноша, тягар на плечах.
У скронях -набридливі звуки,
І розпука та відчай в очах…
Раптом… вогник, іскра, підмога,
Яскравість, надія, дарунок…
Воскресаєш в молитві до Бога.
ВІН- єдиний душі порятунок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708098
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.12.2016
автор: Галина Брич