Це така ніжність без імені.
Січень стирає кордони.
Все, що завгодно, кажи мені.
Зрештою, вигадай, хто ми.
Ті, що з зірками високими,
попри тумани і терни.
Світла нам, сонця і спокою
(тут таки страшно і темно).
Завтра не стане розплатою,
і не обірветься слово.
Ігоре, я, коли падаю,
вірю, що ти мене зловиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2016
автор: Катка