Людина – вже ворог планеті,
Нещадний, жорстокий, найперший...
Земля - в руйнівних тенетах
І гинуть брати наші менші.
І губиться численна флора,
Найгірше: вбиває брат брата.
О, Боже, яке ж у нас горе:
Творіння твоє варте ката.
І корчиться Всесвіт від болю,
І небо ридає так гірко,
Бо людство шукало вік волю,
Знайшло замість розвитку клітку.
Спинися, людино, ти можеш:
Кохати, творити, вершити,
Стань другом і ти допоможеш
Планеті своїй вічно жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708227
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.12.2016
автор: Шостацька Людмила