Іще ‘дна ніч до ранку доповзла,
І голова від дум ще важча стала:
Як же ці дикі найманці Кремля
Вже Україну й цілий світ дістали!
«Майстри», так звані, нелюдських тортур
Знімать навчились й скальпи з полонених,
А щоб вогонь живий в очах потух,
То розпинають на хрестах… у –енне.
І це вчорашні друзі, ба, брати?!
(Киплять думки, аж мозок пожирають),
Це нелюди. Це навіть не скоти.
Ніде заручників у світі не карають.
Заручники? І це у час війни?
Чом звикли ми до терміну такого?
Ніколи не загладити вини
Тим, хто вбиває й заробля на крові!..
17.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708261
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 24.12.2016
автор: Ганна Верес