Ми топимо думки і слова у вині.
Забули обіцянки самим собі.
Ми гасимо світло у своїх домівках,
Губимо себе у постійних мандрівках.
Шукаємо щось. Та себе не знаходимо.
Один біля одного без сенсу ходимо.
Я кричу. Я хочу свободи.
Та все не знайду нагоди
Торкнутись. Вдихнути. Відчути.
Я тільки собою хочу бути.
Дайте води, я все зрозуміла не так.
Я хотіла відчути себе, наче птах.
Дайте води, я молитись почну,
Прийми мене немічну.
Вода обпалює груди, дайте вина.
Хтось подумає – божевільна вона.
Я жива. Я жива, як ніколи.
Мої сльози не охололи.
Не обіцяй нічого ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708307
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.12.2016
автор: Катерина Завадська