А Ти до нас приходиш знов і знов
З надією порятувати світ.
Даруєш милосердя і любов
Впродовж двох тисяч з лишком літ.
І світ щораз запалює вогні,
Пишається розкішністю вітрин.
Насправді потопає у брехні,
В глухій безодні грішних павутин.
І світ красою манить звідусіль,
Довершеним так хоче видаватись.
Гниє зсередини, сховавши біль,
Пускає метастази вузлуваті.
В погонях новизною здивувати
Нерідко забуває головне:
Приходиш Ти, убравши вбогі шати,
Предивне дійство, чудо неземне.
Сьогодні крізь прозору занавісу
Показуєш Ти до спасіння шлях.
І царство миру й правди заповівши,
У світ земний явився немовлям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2016
автор: Мар`яна Ц