Прожили, догоріли, дотліли…
Та серця їхні не зубожіли.
Неміч з віком її підкосила-
Він шептав: «Моя дівчинко мила».
Зашкарублі шершаві долоні
Милува́ли посріблені скроні.
Час прийшов… У хвилини останні
Крізь сльозу признавався в коханні.
Зірка згасла. Лиш слід- чорна смуга.
Сірим димом стелилася туга,
Огортала душу туманами,
Тіло сковувала кайданами,
Легким вітром свічу погасила,
Ледь почувши: « Я йду, моя мила».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708525
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 25.12.2016
автор: Галина Брич