Вірний син своєї Батьківщини,
Вкраїнського слова суворий батько.
Ти боровся за гідність України,
Щоб не розмовляли люди крадько,
Своєю калиновою,рідною мовою,
Щоб не жили в страху й печалі,
Щоб пісня солов'я звучала дібровою,
Щоб схід сонця спокійно стрічали.
Ти знаєш,Кобзарю,нам тяжко живеться
У рідному,любому краї.
Ти знаєш,країна наша скоро загнеться.
Тут не журавлі літають,а чорних воронів зграї.
Замість сонця,чорніють хмари
І червоною кров'ю пройнята земля,
Й матері-сироти бродять,як примари,
Бо замість сина в них цинкова труна.
Знаєш,напевно "така її доля",
"О Боже,о Боже мій милий"!
Так страшно і важко до болю,
Прости її,прости наш єдиний.
"Нащо їй ті карі очі,нащо чорні брови",
Якщо не буде в неї рідної мови?
Нащо їй стрункі берези,китиці калини,
Якщо не буде єдності країни.
А,можливо,Тарасе,приклад твій візьмемо,
Станемо мужніми,сильними враз
І за волю неньки-України підемо.
Хай настане наш славний час.
"Борітеся-поборете"-ти гордо промовиш.
"Щоб наша слава не пропала".
Наш вкраїнський народ не зломиш,
Щоб вся ворожа сила,боючись,нас знала.
"Наша дума,наша пісня,не вмре,не загине",
Не зав'януть червонії маки у полі,
Хай же пісня солов'їна по всім світі лине,
Ми будемо вести Україну до кращої долі.
Бо"одна вона у нас така-уся співуча і дзвінка",
Славетна наша Батьківщина,
Така тендіна,гомінка,
Кохана наша - Україна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708534
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 26.12.2016
автор: Angel`A