Коли з душі осипеться весь мотлох
що лишиться до суду принести,
якого кольору останній сполох
команду дасть, стояти, чи іти ?
І як розцінять ті, кому суди судити
моє, ущент роозтрощене буття,
чи бодай хтось залишиться тужити,
коли охопить запізніле каяття.
Цього не знаю, скорше і не буду,
та не впадатиму у відчай за життя,
а приготую і сховаю ляльку вуду,
як шпарку на можливе вороття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708603
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.12.2016
автор: олег у