Давно це вже не таємниця,
Знущався над нами як брат,
Вивозив як жито й пшеницю,
Народ залишав… вимирать.
Давив як не раз нашу волю
І мову топтав теж не раз,
Він рабську кував для нас долю,
Покраять державу зібравсь.
Були ми завжди другим сортом:
Бач, не українці – «хохли»,
Хоча і у війнах, і в спорті
Частіше ми перші були.
В Сибір, в Воркуту, у Печору
Везли у кайданках дідів,
Здається, неначе учора
З нас кожен десятий сидів.
Морозили і катували,
Свободи щоб вибити дух,
А ми ще твердіші ставали,
Спинять не збиралися рух.
Час прийде: в кулак, у єдиний,
Зіллються і захід, і схід
За правду і право людини.
Такими чекає нас світ!
3.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708619
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 26.12.2016
автор: Ганна Верес