А я живу, живу собі...Що далі?
Чомусь, вже не горю у почуттях.
Не рвуся уперед по золоті медалі..
спокійно тлію...живучи в думках.
Я не спішу...уже не шаленію...
І не дивуюсь я чомусь брехні...
Усі живуть як можуть...Я їх розумію...
Знесилена...байдужа...може ні...
Можливо, виросла...тепер доросла...
А може просто.....просто десь в пітьмі..
У пошуках, заснула совість стоголоса...
І спить..а я байдужа...чом би й ні!?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2016
автор: Альонушка