Ніч - як світанок, світанок - як ніч,
Місяць спадає з оголених пліч.
Хто я монгол, печеніг, а чи Русь?
Я забуваю, що я якось звусь.
Крові в тобі із ста тисяч племен :
Сотні наріч і ще більше імен.
Все це клекоче зове і манить,
Я зупиняю омріяну мить.
Тихо пірнаю у гирла очей :
Теплих і темних південних ночей!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2016
автор: Той,що воює з вітряками