Білою ковдрою землю всю вкрив
Сніг - сніговій, увесь світ затопив.
Сніжні дерева у казці немов,
В зимовім спокою всі вони знов.
А сніжок сипле і сипле іще
Й вітер холодний морозом пече,
Тільки б у душу мою не війнув,
Серце гаряче у лід не закув.
Ти доторкнися своєю рукою
Саме до тої ,що перед тобою,
І руки наші хай міцно сплетуться -
Мороз і холод самі розійдуться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2016
автор: Haluna2