ти мене...
не зплутаєш... ні з ким...
ані обійми...
ані очі...
ані руки...
і почорніють рози,
мов бузковий дим...
від смутку...
розпачу розлуки...
розвіяв джазу настрій дощ...
безлюдна площа...
в душі моїй
буяє чар вогонь...
очей твоїх..
і тіла, і долонь...
спить у обіймах...
ніжності дурман...
час не спинити...
а осінь...
крадькома вривається
у душу...
крізь туман...
ще марно, ще не час
її зустріти...
............................
ты меня....
не спутаешь... ни с кем...
ни глаза...
ни руки...
почернеют розы как сирень...
от тоски...
в разлуке
разогнал дождь джаза баловство...
площадь опустела
а во мне...
бушует колдовство...
твоих глаз...
и тела...
спит в ладошках...
нежности дурман...
времени не властно...
осень...
рвётся в душу...
сквозь туман...
но пока...
напрасно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2016
автор: Хуго Иванов