Він є, хоч ти його не бачиш,
Тебе рятує він хоч ти його не слухаєш,
Втирає сльози в мить коли ти плачеш
І щоб не обпеклась на чай гарячий дмухає.
І коли йдеш додому неосвітленими вулицями,
За руку він тебе веде калюжі оминаючи,
А потім сяде на плече і казку прошепоче
І сон накличе лагідний тебе оберігаючи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2016
автор: yurr