Жив собі рік, трудився на славу,
Вік мав поважний та долю цікаву.
Багато усього зумів він зробити,
Дітей, аж дванадцять устиг, народити.
Онуків у нього вже більш як три сотні.
Холодні часи рік мав і спекотні,
Лихі та щасливі, ну що тут сказати.
Все! - вирішив, - пенсія, йду спочивати!
В історії житиму, як в пансіоні,
На світ подивлюся, усівшись на троні.
Поважним зроблюся, для літніх то норма.
А дзуськи! Приперлась до нього реформа -
Пенсійна, змішала до купи всі стилі.
Іди попрацюй, - каже - ти іще в силі!
Говорить реформі: бодай не діждала,
На пенсії щоб як і я працювала!
Та підперезавши хустиною бік,
Чекати пішов старий Новий Рік...
Реформи, чи скрута - з життям поєдинок,
Заслужений часто краде відпочинок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709114
Рубрика:
дата надходження 29.12.2016
автор: Ірин Ка