...і довго я дивилась на вогонь,
Який зігрів укотре... в сотий раз
Теплом твоїх омріяних долонь...
За вікнами лив дощ, мов із відра...
А серце завмирало, щоб зловить
Знайомий голос в стогоні вітрів...
Я думала: почую вже за мить,
Та хто ж гуляє о такій порі...
Ні, я не спала... Точно знаю - ні,
А лиш тебе згадала перед сном...
Оглянутись не встигла, а мені
Хтось подає настояне вино...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2016
автор: Наташа Марос