На горизонті зорі завмерли,
Сніг поховав сонний світ у труну,
Сяють іскристі під місяцем перли,
Вечір програв чорній ночі війну.
Скупо під кісткою серце палає,
Ніжний клубочок сліпого життя,
Марно ридати, та й сліз вже немає,
Кличе зима в снігове небуття.
Тихо босоніж по кризі ступаю,
Там, де шепоче холодна імла,
Бій завершився, та й сил вже не маю,
Впала, зламалася і не змогла.
Ніжно Володар Зими обіймає,
Серце згасивши, мов тлілий сірник,
Тут серед снігу болю немає,
Тут насадила Смерть свій квітник.
Вальсом на небі зорі кружляють,
Сніг огортає все в свою ніжність,
Тиша солодка душу вкриває,
Інеєм шлях простилає у Вічність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709178
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.12.2016
автор: Veliara