Білою крейдою по сірій стіні хтось, написавши слова,
Зник в невідомість, випав з балкону. Може, усе це дурня?
Надпис в куточку без адресанта, хочеш, напишем вірша?
«Спогади» наші – думи прокляті. Часто руйнують всі «я».
Треба б додати: шрифт, як у Бога, десь його бачив у книзі Буття.
Хочеться стерти «спогади» кляті і, написавши ім’я:
Віра, Надія, може, Джульєтта? Данте б заплакав: "Де Беатріче моя?"
Руки до крові. Знову з тобою. Ми не допишем рядка…
Чуєш питання?! То наостанок, більше не буду. Болить голова.
Як нам з тобою?! Враз замовкаю… Просто цілуєш вуста.
22.12.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
[youtube]https://youtu.be/MANZJHQW9WI[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2016
автор: Kukhta Bohdan