А дні ідуть дощами, росами -
Майбутнє загортають в небуття.
Ми щось чекаємо, щось просимо
Йдем навпрошки чи то покосами,
Скирдуємо своє життя:
У ранній час — багато мріємо,
У зрілий день — пора клопот:
Для урожаю поле сіємо,
Щасливі дні чергуєм сірими,
А час спливає з от до от.
Надвечір стомлені турботами,
Бажання трішки відпочить,
Дрібними зайняті роботами…
Аж вічний сон сумними нотами
Підводить риску в одну мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709260
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.12.2016
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)