Чому не скажеш, що тобі болить,
Що горне смуток до твого обличчя?
Відкладаєш розмову на колись,
А віхола холодить передпліччя.
Сніжинки заповзають за комір,
Вбирають світ навколо в чисто-біле.
Життя до себе заново примір,
Позбудься барв, де окіл брудно-сірий.
Навстріч теплу долоню простягни,
Нехай сплітаються у замку пальці.
Сміх розсип, ув оберемок згорни
І закружляй в любовнім, ніжнім танці.
30.12.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2016
автор: Валентина Ланевич