Так хочу я навчитися, як жить.
Кохати більше, ніж було планет.
Душа не там, де розум. То й болить.
І всюди, всюди твій лиш силует.
А завтра в чобіточках Новий рік
Драбину купить, влізе у вікно.
Ти душу мою біллю так обпік,
Згоріла в попіл. Кинуть там зерно?
Що з нього проросте? Звичайний сад
Добра, любові, вірності. Як рай!
Тепер хай в ній саменький снігопад.
Та він зросте величкий, наче гай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709386
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2016
автор: Відочка Вансель