Тихо за обрієм ховалося сонливе сонце. Ховалося у холодних пеленах неба, засинало під колискову зимового, ще неприйдешнього вечора, який непомітно
зодягався у свої шати господаря ночі. А десь там, у відліку всесвіту, у відліку
часу, посміхався зимовим подихом, першим подихом немовляти та останнім- останнім подихом старця, день- останній день старого року. Він ніби відживав
свій вік. Вік радості в народженім житті, вік смутку у його закінченні, вічні турботи,
протистояння, розчарування та блаженство, вік любові, вік того, що називалося- життям.
Він був останнім сином свого батька, останнім братом із братів, останнім подихом
світла, що посилає Господь на землю- останній день старого року.
День, прожитий по- всякому. Та він був: світився та згасав, випромінював добро
та дихав холодом зла, цілував поцілунком кохання та водночас розлуки, народжу-
вав нове та забирав у вічність вже віджите, боровся з недугами та війнами.
Цей день був найважливішим, адже йому припадало найголовніше: це підсумки
пройденого та прожитого за рік- цілий Божий рік. Він ішов уже в минуле, залишаючи віхи в історії людства, світовій історії.
Він зустрічав свій вечір- вечір, що ніс щось нове, святкове. Нові злети, нові
задуми, нові мрії, нове людське щастя. А в ньому, у цьому відліку часу, вирує
життя- наше з вами життя, людське життя. Життя моє та моїх друзів- знайомих особисто та віртуально, життя родини, життя рідної неньки України.
Вередує зима білим снігом,
Засипаючи очі в доріг,
Десь притихне, а десь і бІгом,
Сипле сріблом на кожен поріг.
Старий рік у кожуха вдягає,
Щоб вусатий не змерз, дідуган,
А Новий- хлібом й сіллю вітає,
Й хитро манить в чарівний капкан.
Із небесної гірки, на хмарах,
Тихо вечір святковий зійде,
У зірках, наче сонних примарах,
Щось нове в Божий світ принесе.
За добро, за любов, за щастя...
Вип'ю з вами терпкого вина,
Хай минають тривоги й нещастя...
Вип'ю келих до самого дна.
За всіх друзів, мою Україну,
За родину- за брата й сестру,
За солдата, що в грізну годину,
Захищає всіх нас у бою.
А за того, що вже не з нами,
Богу тихо молитву змолю,
Свічку лишу під образами,
Де думки, як дитину присплю.
Хай приспляться усі тривоги,
Хай лунають пісні на окрузІ,
Миром стеляться наші дороги:
З Новим роком вітаю! Друзі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709425
Рубрика: Присвячення
дата надходження 31.12.2016
автор: Леся Утриско