[i]Ялинки рубають, друзки летять,
чиєсь життя виривають під корінь,
тільки пеньки сумовито мовчать
і згадують ласкавий гомін...
Їм би рости високо - високо
дібровами в колі звіряток.
Одинадцять місяців тішили око,
а на дванадцятий винесли вирок...
Бо люди зустрічають Новий Рік,
зелену вроду нашпигують світлячками,
пізніше кинуть помирати у смітник,
опадуть голки слізьми - ручаями...
Невинні душі, як заручники піару,
покинуть світ цей масово, стихійно,
хіба що спогади зі смаком перегару
на фотографіях залишать комедійно...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709492
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.12.2016
автор: Мандрівник