Пробач мені цю меланхолію,
Що знову до мене прийшла...
Здається, що я божеволію...
Вже й сірі, від пилу, крила...
Чомусь... не літаю, як інколи,
Мов птаха, літала у снах...
Душа покривається... інеєм,
Від холоду, в темних ноча'х...
Хоч спокій завжди так цінила я,
Сьогодні мені він... чужий...
Я зовсім від нього знесилена...
Хоч вовком, у темряві, вий...
Пробач, що й хвилинами плачу я,
Бо все ж таки - жінка слабка...
Завжди тебе хочу я бачити
І бути в надійних руках.
В твоїх... Мов тендітна берізонька,
Яку приголублює клен,
Щоб ночі минали - безслізними..
...Я знаю - цей настрій мине...
Розвіють вітри меланхолію
І знову душа... оживе,
Як тільки зустрінусь з тобою я
І ми не розлучимось вже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709603
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.01.2017
автор: Елена Марс