Над кручами, морями, бурями,
безоднею, що темряву таїть,
над водами, могутніми, холодними,
владика Донн над берегом стоїть.
Мовчазна постать зневажає вітер,
суворо вдивлена у небокрай.
І до джерел, бува, прямують ріки,
і сильними - несказані слова.
Вітри об берег б'ють шалені хвилі,
мартини біль викрикують, тугу,
до скель суворих тихо линуть
безмовні тіні в пошуках шляху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2017
автор: Оксана Стадник