І знов життя – на до і після...
Затихло слово, згасла пісня.
У інший світ пішла матуся,
Здається знову я гублюся.
Куди, чому і далі як?
Якийсь туманний зодіак.
Не вибираю роздоріж,
Так ніби поряд десь рубіж...
Та знову мамі я потрібна!
Цінніша золота і срібла
Молитва повнить душі наші,
Господь збирає в свої чаші.
Моя матуся варта неба,
Прошу святих: така потреба.
А Богу кланяюся низько,
Що мала маму я з колиски:
Красуню, мудрості скарбницю,
Мою невтомну рятівницю
Аж до посріблених років
Я чула ласку її слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710030
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 03.01.2017
автор: Шостацька Людмила