***

Переспів  поезії  О.Блока

З  повагою  до  В.Северина

Як  день,  ясна,  хоч  незбагненна.
Із  нею  дійсність  –  клаптик  сну.
І  мовлення  її  натхненне
В  мені  пробуджує  весну.

Сідає  поруч  і  щебече,
Торкає  струни  в  глибині,
І  натякає,  що  цей  вечір
Згорить  дотла  в  її  вогні.

Та  я  до  слів  не  дослухаюсь,
Вони  –  то  вітер.  Стежу,  як
Тривога  плечі  огортає
І  сяєвом  тремтить  в  очах.

І  я  –  в  полоні,  й  не  до  втечі.
Парфум  п'янить  мої  думки,
Закохуюся  в  очі  й  плечі,
Як  у  римовані  рядки.

Та  крижане  зап'ястя  зблисне  –  
Й  вона  промовить  вже  за  мить,
Що  може  найсильнішу  пристрасть
Холодний  розум  загасить.


Мовою  оригіналу

О.Блок
Как  день,  светла,  но  непонятна,
Вся  -  явь,  но  -  как  обрывок  сна,
Она  приходит  с  речью  внятной,
И  вслед  за  ней  -  всегда  весна.

Вот  здесь  садится  и  болтает.
Ей  нравится  дразнить  меня
И  намекать,  что  всякий  знает
Про  тайный  вихрь  ее  огня.

Но  я,  не  вслушиваясь  строго
В  ее  порывистую  речь,
Слежу,  как  ширится  тревога
В  сияньи  глаз  и  в  дрожи  плеч.

Когда  ж  дойдут  до  сердца  речи,
И  опьянят  ее  духи,
И  я  влюблюсь  в  глаза  и  в  плечи,
Как  в  вешний  ветер,  как  в  стихи,-

Сверкнет  холодное  запястье,
И,  речь  прервав,  она  сама
Уже  твердит,  что  сила  страсти  -
Ничто  пред  холодом  ума!..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710151
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 04.01.2017
автор: ptaha