Батько сина взяв на руки,
Пригорнув до себе,
Міцні, сильні, хліборобські
По голівці пестять.
Син на татка подивився
І тихо промовив:
-Чого в тебе шорсткі вони,
Геть усі в мозолях,
Чом немає в нас машини
І хата старенька,
Завжди носиш ти фуфайку,
Не костюм новенький.
На роботу ходиш пішки
І завжди в мазуті,
На ногах старі чоботи,
А не модні туфлі?
Чом немає золотої
У тебе каблучки?
Чоловік на теє мовив:
-Послухай, синочку,
Тому руки у мозолях,
Що хліб я плекаю,
Хата дідом збудована,
Машини немає? -
Ти як виростеш, заробиш
То й придбаєш нову,
А що ношу такий одяг -
В полі зручно в ньому.
Жайворова долинає
Пісня з піднебесся,
Моє серце звеселяє.
А свята земелька
Як зародить щедро знову -
Тішитиме душу,
Золотий пшеничний колос
Кращий за каблучку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710154
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.01.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський