Стогне наша земля від горя –
То трагічна для неї мить:
Сліз у неї не ріки - море,
В неї серце… болить, щемить.
Хто засіяв поля розбратом,
Це відомо світу всьому,
І хоч мова із східним братом
У Донбасу одна, кому
Він потрібен отам, в Росії,
Коли нищиться всюди все,
Коли Кремль лиш брехнею сіє
Й не ховає своє лице.
Над подіями час схилився,
Зрозуміти не може теж,
Хоч терплячий, але стомився,
Й знов шукає початок меж,
Що народ розділили навпіл,
Перекроїли душі тим,
Хто держави нові на мапі
Теж малює й свої фронти.
Стогне наша земля від болю,
У підвалах народ сидить:
Він боїться за власну долю
Й чи снаряд не доб’є сюди.
Може ж, досить уже ховатись,
Брати вже пора автомат,
Проти ворога об’єднатись
І піднятися з усіма.
Тільки в єдності справжня сила
Й Українська одна земля:
Різномовна, але красива,
Всі пішли її визволять!
10.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710201
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.01.2017
автор: Ганна Верес