Не заздри нікому, собако скажений!
Зарийся в блохасте кубло...
Бо все, що я маю, - тримаю у жмені!
Твоє б,- розірвалось дупло!..
Не заздри нікому... Подумай про себе...
Коли ж, ще когось і продав, -
Впади на коліна, благаючи Небо,
Щоб хтось тобі руку подав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710246
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.01.2017
автор: Андрій Бабич