Обпалена любов незримим світлом
Злетіла в просинь поміж чорних хмар –
Свіча задута ошалілим вітром…
Роздерті груди… блискавки удар…
Хрестом вже запечатана палітра…
…А люд новий гортає календар,
Де інший буде правити півсвітом…
Нікому ще незнаний його «дар» –
Добром засіє землю, миро- квітом,
Чи знищить… новоявлений сподар…
Любов, зігріта тим небесним літом,
Не вражена облудою злих чвар,
Із сумом озирається на кліті,
В яких роздмухують смертельний жар…
Стара ворона тлумиться на вітті
І небо роздирає теє « карр»,
Коли злітає вічності суцвіттям
Любов- душа, облишивши тягар, –
Шукає у висотах довголіття…
Підступне зло міняє аватар,
Транслюється на вік віків жахіття…
Лиш Світло може стримати удар
І розвернути вектори століття.
Господь Всевишній – світла душ владар.
1січня 2017
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2017
автор: палома