Нема нікого гіршого серед нас,
Хто в мить останню зрадив Україну,
Він той, хто завжди нам стріляв у спину
Із вереском: «- Услышьте наш Донбасс!!!»
Нема нічого гіршого в житті,
На власні очі бачити насильство,
Відчути на собі кийки, блюзнірство
Із криками: « Нет, нам не по пути!!! »
Нема нікого гірше серед тих,
Хто збурював, вчинявши провокації
Роками грабували нашу націю,
І розділяв Україну, як пиріг.
З байдужістю жили до України
І мови і культури відцуравшись
Вони народ наш вільний на коліна,
Поставити насильно намагались.
І все життя жили на цій землі,
Серед гостинного і мудрого народу,
І не відчув ані краси землі ні вроди
Засліплені жили у чорній імлі
Спитай себе, чого ж ти хочеш, хто ти?
Навіщо зрадив Світ наш, неба край?
Скажи мені, та що ж ти за істота,
Яка отруює живий мій водограй.
Коли ж в тобі засяє правди світ?
Можливо, вже ніколи, а до того
Ти був серед нас і не пізнавши БОГА,
Чужинцем відхилив наш «ЗАПОВІТ».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710375
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.01.2017
автор: CONSTANTINOPOLIS