відбитки тіл, відбитки душ
у них історія цілого світу,
і коли тіні наші опадуть,
вони на холоді будуть
тремтіти
шукатимуть своїх творців,
такі безсилі проти заметілі,
та не впізнають нас і поготів,
бо ми майстри миттєвих
перевтілень
ось так йдемо, і по собі
лишаємо забуті королівства,
ховаємось в новому дні
від себе, від історії,
батьківства
а може, то серед снігів
про нас останні згадки-віхи,
і якби хтось вернутися схотів
до рідного знов зміг би
прикипіти
проте перервано ще все отак,
ми королі без свого родоводу,
і квітка забуття - черлений мак -
відбитки наші змішує
і сльоту
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2017
автор: Віталій Стецула