Кохана моя, як же так…
Чому заплакані ці очі?
Чому мовчать вуста дівочі?
Та, про що каже той вітряк,
Якому ти посповідалась.
В якого,… крила попросила.
Бо не летіти вже не сила,
Бо стежка, в вузол зав’язалась.
Кохана моя, та чому ж
Чому мовчиш, не віриш долі,
Здіймаєш в небо руки голі
Та все питаєшся у душ…
Ой, Неньо! Батько, Мати, рідні!
Почуйте Ви дочку свою,
Я закохалась та люблю,
Та сняться очі все блакитні.
Та тільки млосно, серце тисне
Мовчать слова, вуста палають
Та поцілунків вже бажають,
Але тривога висне, висне.
Мовчить, мій легеню коханий,
Шукає долі в чужині,
Намистом виснуть злі ті дні
Коли не чую слів бажаних.
Не плач. Нехай не бачать сльози
Ні ясний день, ні ніч глуха.
Пройдуть і Осінь і морози
Настане знову нам Весна.
Коли бруньки гілки засіють
Коли повернуться кохані
Та сльози будуть лиш бажані
Коли здійсняться Твої мрії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2017
автор: Dema