ти рахував дрібнички та цвяхи
вклонявся долі та лишав незрячим
коригувати всі свої щляхи
ти ще не вмер? - ото твоя удача
невпевнено молився всім богам,
і все чекав: от-от щось має збутись
я марила: усю себе віддам,
щоб сфер магічних нам колись торкнутись
ти так себе від почуттів закрив,
душа усохла ,встигла обмілитись ,
углиб моїх очей зроби заплив -
там для відродження не гріх втопитись...
я підхоплю тебе – немов дитя
я збережу твій час, снагу і душу
ти знітився - не буде вороття,
і я зміню уклад, закон порушу?
та спершу ти скуштуй мене на смак:
в віршах, торканнях теплих, поцілунках...
тяжіння наше – то цікавий знак -
знайдем себе у долі подарунках?
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710638
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.01.2017
автор: Zinthenko Olena