Ангел розносив любов на крилах,
Хто чекав на неї,- той молив...
Ангелу услід дивились інші,-
За любов платити самістю просив
Та платня здавалась їм наднепосильна,-
--Самість... це ж себе віддати за любов...
--Так , до краплі всю,- ніщо не залишити,
Бо тоді неповноцінна є любов.
Тріпотіла та на ангелових крилах,
Рвалася у душу увійти,
Та гординя душу зачинила...
І любов казала Ангелу іти.
Рідко Він, цей скарб, у люди носить,
Рідше все із самості -- в любов,
Дивні врожаї -- гріхів покоси,
Множаться в намистах молитов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710649
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.01.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова