Обривається все. Залишаються спогади літа.
І якась необачна у душу вселяється туга.
Наче промінь тепла і яскравого, ніжного світла -
Телефонний дзвінок від єдиного справжнього друга.
Скільки часу пройшло? Може, годі його рахувати..
Та розмова тече, наче ми нерозлучні і досі.
А насправді життя так безжально учило втрачати
Почуття і людей, і прожиту кожнісіньку осінь.
Обривається все. Випадково, і навіть, навмисно.
Непоправно дощі заливають чужі парасолі.
Наче сонячний промінь - я у повітрі зависла,
Телефонний дзвінок, що назавжди змінив мою долю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2017
автор: Svetok