Не шукаю висот, де слова - не моє,
В кронах вітер шумить - долі гіллячко гне.
І хурделить зима, те для неї своє,
А на серці тепло, бо кохає проте.
І шугає душа в стогін бурі, ув вись,
Що негода, у ній ніжність б’ється, тремтить.
За усіх, хто в путі, щиро ти помолись,
Хто кордон боронить, аби в мирі нам жить.
Хто від кулі грудьми боронить нице зло,
Що по нашій землі гаддям, ген, поповзло,
Що на сніжну постіль кладе чорне крило.
Бережи їх, Господь, щоб в бою їм везло!
07.01.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2017
автор: Валентина Ланевич