Р.П.
Мої думки, мов неслуняні діти,
Летять туди, куди шляхів нема.
І хотіло б серденько радіти–
Гріхів остерігається душа!
Намагаючись думки спинити
Забивається серденько у куток.
В каву б кілька зірочок долити
Й надпити усього один ковток.
А думки назовні вилітають.
Їм не страшні кілометри й вітри!
Посеред зими тепла шукають.
Ти їх спімай! Зігрій і...Розітри!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2017
автор: Дарія Типчук