Перо спинилося на недописанім рядку,
Сльозою потекли невисохлі чорнила.
Пелюстка рути випала з букетика бузку –
Твоя поезія вдягла небесні крила.
А ти ішла, мов шквальний вітер, у долину прощ,
Забрав вінок терновий і несучи болі.
І сипав сніг… До ніг... А далі дрібний падав дощ
І крила намочив земні твоєї долі.
А ти ішла по вуглях у стоградусну жару,
Усе в надії, що висохнуть намоклі крила.
І свої мрії гусячому виклала перу,
І світ пізнав, яка в тобі незломна сила.
Перо спинилося, і серце, на однім рядку,
І скаменіли вмить несписані чорнила.
Пелюстка рути випала з букетика бузку –
І ти, мов ангел, в небо Боже полетіла.
08.01.2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710862
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.01.2017
автор: Східний