Усе дарма...
Хоч вулиця німа,
Стискають серце відчуття сейсмічні.
Скажи мені всерйоз і жартома:
«Ти ж бачиш: ну не світить сонце в січні,
Та це ж не значить, що його нема».
Я – шторм, вулкан, я - ураган Катріна,
Із гри на нервах майже майстер спорту.
Як заспокійливе і звук дельфіна,
Скажи, дарма, що перевищиш квоту:
«Поспи, моя маленька божевільна.
Я підберу під твої сни акорди
І розфарбую чорно-білі стіни,
Помию посуд та закину Доту,
Не гарячкуй і не будуй руїни,
Я - твоя зона комфорту,
Єдина».
© Олена Галунець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2017
автор: Олена Галунець