[img]https://vidomosti-ua.com/files/images/2015/0625/%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8E%D0%BA7%20(1)a_web.JPG[/img]
Що ми можемо зробити для людей, які вже пішли? Лише одне – залишити їх в своїй пам’яті! В пам’ять про світлу жінку і гарну поетесу Світлану Костюк виставляю повторно всі вірші, на які написав музику і які були виконані.
-----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QJjqnWYXDwI[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uuHTKCNpnmw[/youtube]
[b]До синього коня[/b]
мій синій коню мій синій коню мій синій коню
лети галопом неси до сонця я не борОню
життя минає мій синій коню життя минає
немає вітру немає волі чудес немає
точи копита мій синій коню точи копита
вже наша воля на всіх майданах кістьми прибита
вже наша воля на сірих площах на всіх знаменах
чи підіймемо чи піднесемо чи ті рамена
мій синій коню гарячий коню іскриста грива
якщо Вкраїна насправді вільна чом нещаслива
чом нещаслива чого сумує і гірко плаче
а хтось покірний покірно радить терпи козаче
а скільки ж можна мій синій коню уже терпіти
онуки просять батьки не можуть не вірять діти
неси нас коню де вольна воля під небесами
добудем щастя добудем долю Господь із нами
=====================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hB42UYL5Z-w[/youtube]
[b]Світлий романс[/b]
знов ця невидима стіна
старанно зведена між нами
що без шпаринки без вікна
без сонця в глечиках і брами…
і тільки тіні наугад
танцюють сальсу опівночі
і меркнуть зорі в`яне сад
і без очей блідніють очі…
червоне світло хтось пролив
хоч я мовчу і на зелене
хтось нашу зустріч відмолив
бо це життя таке студене…
тремтить знеструмлена струна
по стінах сум повзе і відчай
ця нами зведена стіна
і найміцніша і найвища…
вона прозора і легка
вона космічна і кармінна
тому й тремтить твоя рука
що світло-вічне…світло – вічне…
=====================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ize-5ePylzE[/youtube]
[b]За гранітним вітром [/b]
За гранітним вітром – висохла трава…
За похмурим сонцем – надмогильна тиша…
Ненька Україна зранено-жива
Хлопчикам загиблим заповіти пише…
Хлопчикам полеглим маки відцвітуть…
У полях далеких ворон досі кряче…
Вантажі двохсоті…роздоріжжя й путь…
І оте знайоме: потерпи, козаче…
У туманнім небі цятки журавлів….
На душі неспокій і тяжка молитва…
Важко проводжати на той світ синів…
Бо іще не час їм…бо триває битва…
Ой матусю мила, як тобі тепер…
На шматки роздерта, розіп`ята всує…
Доки дух свободи в серці не помер –
Закричу над світом, може хто почує…
=====================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=DC9H3HvmQSU[/youtube]
[b]Тінь сльози[/b]
У чашечках конвалій – тінь сльози.
Пречистої. Пресвітлої. Святої.
Пташок небесних диво- голоси
І пахощі осонценої хвої.
Уклін тобі, мій краю дорогий,
Де сосни, як послушники у Храмі,
Де незабудок ніжні береги
Заплетені джмелиними піснями.
Де спогади окрилені мої
Торкаються високої блакиті.
На струнах вітру плачуть солов`ї -
Найкращі солов`ї у цілім світі…
Порожній дім ще дихає теплом,
Лелечі гнізда моляться піснями.
А та верба старенька за селом
Щоночі тихо схлипує за нами…
=====================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=j982gNIFPNs[/youtube]
[b] Музей забутої любові[/b]
На віях дощ. І солоніє мить.
Блідніють сни рожевокольорові.
У затишку моїх сумних пісень
тепер музей забутої любові.
Тут навіть простір – цінний експонат.
І тиша промовляє так вагомо…
Тут всі стежки вже спалено. Назад
тепер не повернутися нікому…
На шибці січня – дивна акварель.
Ми підсвідомо ще складаєм ноти…
Щоденник мій – самотній менестрель,
терпкі, цілющі ліки від скорботи…
Тремтить рука. А як душа тремтить.
В музеї цім – історія висока…
Тут десь за склом живе щаслива мить,
що відібрала мій щоденний спокій…
Святочно так, як в церкві при свічі…
Німіють строфи і німіють рими.
Тут навіть не молися. Тут мовчи.
Під почуттями світлими моїми…
Тут музика нечувана щораз,
перегортає сторінки у слові.
А томик віршів – як іконостас,
від нас самих врятованій любові…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2017
автор: Віктор Ох